Проблема облаштування водних об’єктів на території Пліснеського археологічного комплексу

Назва «Пліснеськ» походить від загальнослов’янського слова «pleso», що означає «стоячі води» або «плесо». Дійсно, в південно-західній ділянці слов’янського городища, де свої витоки бере струмочок Західний Бужок, притока річки Західного Бугу, до сих пір є великі заболочені місцевості – колись великої заплави вказаної водної артерії. З метою зменшення заболоченості території пам’ятки, пропонуємо перш за все розчистити струмки і джерела й розробити схему укріплення території від зсувних процесів. До речі, на території хутору Пліснесько знаходиться залишки броварні, яка для виготовлення пива використовувала води місцевих джерел. На сьогоднімережа труб з подачі питної джерельної води, до будівель місцевих мешканців, зберіглася й використовується для харчових потреб. Джерела знаходяться на пагорбі, а хутір внизу й подача води йде по-трубах.

План Пліснеського археологічного комплексу (за Михайлом Филипчуком)

Ще однією проблемою на території заповідника є закріплення річкових берегів й охорона природнього джерела, названого місцевими жителями «Синє око» або «Синє вікно». Джерел було три, але на сьогодні діє лише одне. Джерело «Синє око» має розміри 5ˣ8 м, утворене підземними водами й взимку не замерзає. Від водоростей, що там ростуть, вода виглядає зеленого кольору (див. Додаток 2), але в погожу днину вода – яскраво-блакитна, хоча після дощу, від домішку глини і піску набуває жовтого забарвлення. Зі слів місцевого мешканця Андрія Галькевича, кожні 10 років джерело виходить з берегів і частково затоплює долину. Так, весною 2008 р вода затопила долину, яка зійшовши, залишилася на поверхні шар (0,10 – 0,20 см) мулу глини і піску.

 

Будь ласка, поширте цю статтю: