Дослідження 2016 року

Протягом липня 2016 р. силами експедицій Інституту археології Львівського національного університету ім. І. Франка (кер. – к.і.н., директор ІА ЛНУ, доц. кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки ЛНУ – М. Филипчук (1955–2016 рр.) та Історико-культурного заповідника “Давній Пліснеськ” (кер. – заступник директора з наукової роботи А. Филипчук, заст. кер. – ‘завідувач наукового дослідного відділу заповідника – Б. Завітій) проводилися послідовні фундаментальні та рятівні археологічні дослідження на території Пліснеського археологічного комплексу.

У роботах взяли участь: к.і.н., науковий співробітник відділу історичної етнології Інституту народознавства НАН України Г. Филипчук, к.і.н., науковий співробітник заповідника Б. Гринюка, науковий співробітник заповідника Л. Якубовська, аспірантка кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки ЛНУ ім. І. Франка О. Якубовська, студенти історичного факультету зазначеного вишу, зокрема С. Змерзла та Н.-М. Рибчинський, а також низка волонтерів (в т.ч. випускники університету Я. Брик та М. Партика).

В літньому сезоні 2016 року об’єктами наукових пошуків стали друга внутрішня лінія захисту слов’янського городища ІХ–Х ст. (розкоп І, пл. 48 м² – експ. заповідника), курганний могильник ХІ – поч. ХІІ ст. (розкоп ІІ, пл. 52 м² – експ. заповідника), а також давньослов’янський культовий центр VІІ–Х ст. (розкоп І, пл. 30 м² – експ. ІА ЛНУ ім. І. Франка) (рис. 1).

Рис. 1. План Пліснеського археологічного комплексу та місця закладання розкопів експедиції Заповідника (А), Інституту археології ЛНУ (Б).

Доволі цікаві відомості вдалося почерпнути під час розкопок оборонної лінії № 2. Основна мета робіт полягала у з’ясуванні конструкції та хронології зазначених укріплень. До сих пір це була остання з основних не вивчених внутрішніх ліній захисту. Як виявилося, на зовнішньому (первісно – природному) схилі місцевого валу в кін. ІХ – на поч. Х ст. функціонувало кілька печей для випалу кераміки (фото 1).

Фото 1. Печі для випалу кераміки на зовнішньому схилі валу.

Оборонний рубіж виник дещо пізніше. Основний час його існування припадає на др. пол. Х ст. Згодом, на внутрішній стороні не функціонуючого валу в ХІ ст. заклали заглиблене житло з пічкою-кам’янкою. В період ХІІ–ХІІІ ст. ця територія використовувалася під християнський некрополь. Всього вдалося відкрити дев’ять інгумаціних захоронень, що належали особам різного віку та статі. Найбільш ймовірно, ці поховання мали стосунок до цвинтаря при парафіяльній церкві. Багато з захоронень раніше були сильно поруйновані оранкою (до 1965 р. територія Пліснеська розорювалася). Уцілілі кістяки головою були зорієнтовані на захід; руки небіжчиків складені, як правило, на грудях, або ж на животі. Могили, зазвичай, були безінвентарними і часто доволі неглибокими від рівня тогочасної поверхні. Лише в одному захороненні вдалося зафіксувати перстень з бронзового дроту, ніж, а також рештки ще одного залізного знаряддя. Вочевидь, відкритий християнський цвинтар відноситься до окільної частини давньоруського міста Пліснеськ (фото 2, 3, 4, 5).

Фото 2. Нововідкритий християнський некрополь давньоруського часу… Вигляд з півдня.

Фото 3. Розкопки давньоруського християнського некрополя.

Фото 4. Розчищення одного з захоронень давньоруського цвинтаря.

Фото 5. Поховання № 3 нововідкритого християнського давньоруського некрополя.

Початкам дослідницьких студій на курганному могильнику передували упорядкувальні роботи. Опісля, для їхнього проведення було обрано один з відносно поруйнованих місцевих курганів (фото 6).

Фото 6. Початки дослідницьких робіт на курганному могильнику.

Тут, на рівні тогочасної поверхні у невеликій ямці вдалося зафіксувати сліди тризни, а ось самого поховання так і не було виявлено. Цілком ймовірно, що відкритий курган являв собою кенотаф – свого роду “пусту” могилу. Подібні кургани уже раніше розкопували в ур. “Поруби”. Так, у 2007 р. експедицією ІА ЛНУ ім. І. Франка під кер. М. Филипчука було відкрито кенотаф, під час оглядин якого, д.і.н., проф. архітектури О. Іоанісян вказав, що за усіма геометричними параметрами вказаний насип знаходить собі аналогії у подібних поховальних спорудах Старої Ладоги. Керамічні вироби, які у т.ч. репрезентували рештки тризни, попередньо датують час насипання кургану кін. ХІ – поч. ХІІ ст. (фото 7, 8).

Фото 7. Нововідкритий кенотаф.

Фото 8. Яма з тризною у дослідженому кургані. 

В ур. “Оленин Парк” продовжили дослідження південної частини культового давньослов’янського центру. Новий розкоп був закладений неподалік розкопів Т. Земенцького (1883 р.) та розкопу М. Филипчука 2015 р. У верхньому (перемішаному) горизонті пощастило віднайти фрагменти керамічних посудин широкого хронологічного діапазону (кін. VIІ–ХІ ст.), а також пластинчату й хрестоподібну фібули, точильні бруски. Окрім цього, вдалося зафіксувати об’єкти слов’янського періоду, у т.ч. частину оборонної конструкції Х ст. (фото 9, 10).

Фото 9. Розкопки культового центру

Фото 10. Михайло Андрійович Филипчук презентує Високопреосвященному Архиєпископу і Митрополиту Львівському  Владиці Ігору (Возьняку) результати розкопок давньослов’янського язичницького центру на Пліснеську (25 липня 2016 р.).

Будь ласка, поширте цю статтю: