Археологічні дослідження у Зарваниці

У жовтні 2017 року розвідковий загін Пліснеської археологічної експедиції під керівництвом Андрія Филипчука, заступника директора Історико-культурного заповідника “Давній Пліснеськ”, провів археологічні дослідження на околицях села Зарваниця Золочівського району. Передусім було проведено обстеження комплексу пам’яток, які свого часу, у 2011 році, відкрив та обстежив Михайло Филипчук. До його складу входять городище (Зарваниця ІІ) та три відкриті селища Зарваниця І, ІІІ, ІV. Отримані тоді відомості дозволили попередньо віднести всі пам’ятки до Райковецької культури, хоча вчений підкреслював на потребі подальших робіт для уточнення їхньої культурно-хронологічної належності.

На виявленому у 2017 р. поселенні Зарваниця V вдалося зафіксувати т.зв. западини – сліди від колишніх заглиблених об’єктів. Для з’ясування характеру цих западин було закладено 2 траншеї (пл. по 8 кв. м кожна). У них натрапили на дві житлові споруди, попередньо датовані кінцем ХІ ст. Керамічний матеріал, зібраний на поверхні селища, наразі віднесений до Х та ХІ ст. Камеральне опрацювання матеріалів цього дослідження ще триває.

За словами Андрія Филипчука, пам’ятка Зарваниця V потребує подальшого вивчення шляхом розвідкових та стаціонарних досліджень. Адже, по-перше, вона на сьогодні доволі добре збережена, оскільки перебувала практично під тисячолітнім лісовим покривом. По-друге, у зв’язку з утворенням просіки для лінії електропередачі, частина стрімкого схилу поселення оголила свій лісовий покрив, а тому вже найближчим часом можливі суттєві змивні процеси, що будуть видозмінювати поверхню пам’ятки й руйнувати її. По-третє, тут, а також в околицях пам’ятки зафіксовано численні діяння скарбошукачів, а тому є небезпека подальшого руйнування пам’ятки археології з боку так званих чорних археологів.

Як зазначає Віталій Ляска, завідувач відділу охорони та популяризації Заповідника,  – “Зарваниця та її околиці – надзвичайно цікаве місце з точки зору теорії фронтирів, позаяк тут була нічийна земля між Галичиною та Волинню або ж згідно європейської середньовічної термінології – “no man’s land”. Це територія, яка не мала сталої політичної приналежності, неодноразово була місцем сутичок між галицькими та волинськими князями. Тут ми можемо простежити і хорватські інфільтрації, і волинські інфільтрації, які створили цікаву фронтирну зону, у якій місцеве населення мало свою етнокультурну специфіку. Безумовно, що території, які лежать на пограниччі, потрібно досліджувати і на пограниччі наук: археології, етнології, лінгвістики та інших суміжних наук”.

За результатами дослідження команда Заповідника спільно з проектом  “Локальна історія” підготувала невеликий відеорепортаж.


Будь ласка, поширте цю статтю: